Водонапірна башта схема

водонапірна башта схема
Втрати води при цьому поповнюються з водного джерела. Води поверхневих джерел (річок, озер), зазвичай, не придатні для пиття через значну каламутність, колірність і більш високий, ніж це допустимо для питної води, вміст бактерій. Для спостереження за функціонуванням каналізаційної мережі, її промивання та очищення слугують каналізаційні колодязі.


Магістральні лінії в основному служать для транспортування транзитних мас води, а розподільчі – для подачі води з магістралей до споживачів. Вибір джерела водопостачання визначається технічними й економічними показниками. Споруди для забору води з поверхневих джерел класифікуються за типом джерела (річкові, водосховищні, озерні, морські та ін.). З річкових найпоширеніші – берегові, руслові, плавні, ківшові. Тип двигуна належить вибирати з огляду на місцеві умови та характеристики приміщення, в якому встановлюють електрообладнання. Горизонтальні водозабори поділяють на: траншейні, галерейні (власне галереї та штольні) і кяризи. Якщо в процесі пуску виявилося, що засувка несправна, насос потрібно вимкнути.

Під кольоровістю води розуміють її забарвлення, яке виражається у градусах кольоровості за платиново-кобальтовою шкалою. Вимоги до якості питної води (вже після водопідготовки) в Україні визначаються ГОСТ 2874-82 «Вода питна. Гідранти і засуви, як правило, встановлюються у спеціальних збірних залізобетонних чи цегляних колодязях, які перекриваються металевими люками, що за необхідності знімаються. За технічними умовами тиск води у водопровідній мережі населених пунктів має не перевищувати 6 атм. Склад і властивості питної води в системах централізованого господарсько-питного водопостачання повинні відповідати певним нормативним вимогам. Запах води може бути природного і штучного походження. Кяризи – це примітивно влаштовані водозабірні споруди для сільськогосподарського водопостачання і зрошення невеликих земельних ділянок у напівпустельних районах з обмеженим за площею заляганням водоносних горизонтів.

Похожие записи: